Формувальне оцінювання

 

Труднощі формувального оцінювання: як їх долати

Формувальне оцінювання — це про індивідуальний підхід. Коли вчитель початкових класів бачить своїх учнів щодня майже на всіх уроках, воно може чудово спрацювати. Проте якщо педагог-предметник має два уроки на тиждень у кожному класі й загалом у нього від 150 до 300 учнів, то спостерігати за кожним і визначати, як змінюється дитина, дуже складно.

У законі про повну загальну середню освіту визначені основні види оцінювання. Це формувальне, поточне, підсумкове (тематичне, семестрове, річне), державна підсумкова атестація, зовнішнє незалежне оцінювання. Тобто тут є розмежування між формувальним та підсумковим. Але, на мою думку, якщо ми вибудовуємо школу, де є довіра до вчителя, підсумкове оцінювання має стати частиною формувального.

За стандартом НУШ метою повної загальної середньої освіти є формування ключових компетентностей. Тому оцінювати ми повинні саме їх, тобто підходи до оцінювання мають бути зовсім іншими. Але коли вчитель працює з дітьми дві години на тиждень, складно визначити, наскільки сформовані їхні компетентності. Це не те, що можна зробити «на око». Тобто, ми мусимо мати в руках інструмент, який би перевіряв те, з чого складаються компетентності.

За тією ж концепцією НУШ формувальне оцінювання має на меті допомогти учням усвідомити способи досягнення кращих результатів навчання. З його допомогою учні можуть визначити свої проблемні місця. Підсумкове оцінювання, що проводиться наприкінці теми, може допомогти отримати важливу інформацію щодо всього процесу навчання. Вона потрібна для аналізу, реалізації та проведення навчання.

На мою думку, усі ці функції може виконати лише формувальне оцінювання. Якщо діти будуть самі визначати свої слабкі місця та оцінювати себе, це допоможе сформувати величезну довіру між вчителями та учнями. І до цього варто ставитися дуже відповідально. Якщо ми використовуємо формувальне оцінювання як основне, то варто враховувати, що ми використовуємо всі стратегії та засоби, ведемо оцінювання впродовж усього навчального циклу та не обов’язково використовуємо в журналі позначки від 1 до 12.

Чому я не підтримую оцінювання лише в 1–12 балів? Наприклад, якщо я на уроці ставлю запитання назагал і учень дає правильну відповідь, але фактично відповідає на одне запитання простим реченням, то за критеріями оцінювання я повинен поставити йому 4 бали. Але чи коректно це робити, якщо дитина відповіла правильно? Деякі вчителі десь окремо роблять собі позначки, щоб потім врахувати відповіді цього учня на інших уроках та поставити хорошу оцінку в журнал. Тобто педагоги ще придумують окрему шкалу переведення цих умовних плюсиків в оцінки за 12-бальною системою. Але коли ми ведемо таку «чорну бухгалтерію» і діти це бачать, чи може бути між нами повна довіра?

Включати формувальне оцінювання в навчальний процес просто, коли учнів у класі небагато. Наприклад, у мене є клас, який поглиблено вивчає мій предмет. Ми маємо п’ять уроків на тиждень, а учні діляться на групи по 12 осіб. Але якщо в класі 35 дітей і педагог викладає не такий популярний предмет, як математика чи мова, а має лише два уроки на тиждень у класі, то поєднати різні види оцінювання досить складно.

Тому я вважаю, що формувальне оцінювання має бути основним та охоплювати інші види оцінювання. Було б чудово, якби ця зміна була внесена в закон про освіту. Але це можуть робити і керівники шкіл на рівні свого навчального закладу. 

Інформація із сайту https://osvitoria.media/experience/formuvalne-otsinyuvannya-u-bazovij-i-starshij-shkoli-trudnoshhi-porady-vpravy/